Особливості рекрутських наборів на Волині та Поділлі наприкінці XVIII – на початку XIX століть
Ключові слова:
Правобережна Україна, Поділля, Волинь, рекрутська повинність, рекрутський набір, армія, Російська імперіяАнотація
Наприкінці XVIII століття Правобережна Україна, що довгий
час була складовою частиною Речі Посполитою, була анексова-
на Російською імперією і перейшла під її повний контроль. З цього
часу на Правобережжя поширюється нормативно-правова база
Російської імперії, в основі якої є поділ суспільства на привілейовані
та непривілейовані стани. Останні виконували низку феодальних
та державних повинностей. Найважливішою державною повин-
ністю була – рекрутська яка регламентувалася законодавчими і
нормативними актами царського уряду: маніфестами, указами
імператора та сенату, висновками Державної ради, тощо. На базі
законодавства про рекрутську повинність в регіоні почали здій-
снюватися рекрутські набори, які стали докорінно новим явищем
для мешканців краю і спричинили виникнення нових соціально-
економічних та суспільно-політичних обставин, які значною мі-
рою впливали на подальший розвиток Правобережної України.
У Правобережжі, зокрема на Волині та Поділлі рекрутська по-
винність мала свої особливості організаційного, соціально-станового
та етнічного характеру, зумовленими обережною політикою інкор-
порації нових територіальних надбань до імперії. Російська влада
намагалася створити у населення краю позитивні враження про
Росію і послабити антиросійські настрої що мали місце в середовищі
польської шляхти, яка могла втягнути корінне українське населен-
ня у масовий спротив імперській політиці. Враховуючи, що Волинь
та Поділля були прикордонним регіонами, влада намагалася під-
тримувати спокій серед його жителів. Також російський уряд був
змушений адаптувати свої адміністративно-управлінські струк-
тури під специфіку всього Правобережжя. Крім того, перед росій-
ською владою в регіоні постало надзвичайно складне завдання – змі-
нити традиції формування війська, які існували в Речі Посполитій і
про які ще зберігалася пам’ять у місцевому суспільстві.
Російський уряд, зважаючи на геополітичне положення По діль-
ської та Волинської губерній, а також на її історичний розвиток,
був змушений коригувати свою політику комплектування армії
населенням краю, допускаючи, подекуди, у своїх діях ліберальніші
кроки, порівняно з іншими регіонами держави. Разом з тим перші
ж рекрутські набори засвідчили, що російський уряд одразу після
підпорядкування Правобережної України розпочав максимально
використовувати усі її ресурси, зокрема демографічні.
