Окремі аспекти української культури періоду непу

Анотація

Даний науковий огляд окреслює деякі площини розвитку
культурного та освітнього розвитку Української Соціалістичної
Радянської Республіки в часи нової економічної політики. Куль-
турному піднесенню в Україні сприяла також загальноросійська
визвольна боротьба і пожвавлення революційних настроїв на за-
хідних землях, що давало надію на швидке розв’язання віковічних
національних проблем. Але найважливішими стали нові історичні
реалії – хоч і недовга, але власна державність у формі Української
Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, а
також політика українізації в перші пореволюційні роки в Україні
(вже у складі радянської країни).
Для того, щоб очолити національно-культурний рух, у більшо-
виків не вистачало ні культурних, ні національних кадрів. Інша
річ – спрямувати національно-культурний рух «у вірне русло».
Будучи правлячою партією, вони могли це зробити. В цьому й по-
лягала суть українізації.
Національна інтелігенція з ентузіазмом сприйняла курс
на українізацію. У Всеукраїнській академії наук було створено
«Інститут української наукової мови» для розробки терміноло-
гії в різних галузях науки. Науковці, викладачі вузів і шкіл безко-
штовно працювали на курсах української мови і українознавства.
Почалася рееміграція українців, які покинули країну після поразки
національної революції.
Виразники національної ідеї, які у минулому будували демокра-
тичну державність свого народу, отримали можливість застосу-
вати свої сили в умовах радянської України. Було досягнуто важ-
ливих результатів у багатьох сферах освіти, науки, мистецтва
і літератури.
Вища освіта в Україні переживала деякі труднощі. Після гро-
мадянської війни розруха поставила і вчених, і всю матеріальну
базу науки поза межею виживання. І тільки ентузіазм самих на-
уковців, освітян, літераторів, зацікавлених у розквіті української
науки й освіти, дозволив ВНЗ протриматися у важкі роки.
Одним із особливих моментів розвитку культури 20-х рр. є
виникнення нової, модернової субкультури. Вона поєднувала так
зване «кабацьке» мистецтво із народною творчістю. У більш піз-
ній час елементи субкультури українських нуворишів тісно пере-
плелось з народною творчістю у вигляді анекдотів та народних
куплетів – частушок. Через матеріальну безвихідь та мистецьку
нереалізованість частиною нової субкультури часто ставали до-
революційні театральні та естрадні виконавці.
Новостворена радянська держава активно використовувала ЗМІ
у своїх пропагандистських цілях. Газети стають все більше й більше
тенденційними та ангажованими. Преса починає повністю працю-
вати на диктаторський режим. В радянській Україні було створено
новий тип преси – компартійний. Вона була створена більшовиками
задля захоплення й утримання за будь-яку ціну політичної влади в
колишній Російській імперії та в світовому масштабі.
Водночас не можна не визнавати, що історія партійно-радянсь-
кої преси СРСР та, зокрема, радянської України збагатила багать-

ма новими і цікавими явищами творчий досвід світової журналіс-
тики, стала своєрідним неповторним явищем в історії культури.
В кінці 20-х рр. політика українізації поступово згортається.
Радянське керівництво назвало політику українізації – місцевим
націоналізмом, а це була основна загроза для єдності Радянського
Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада поверта-
ється до політики русифікації, активних учасників українізації
згодом було репресовано.
Але не дивлячись на негативні наслідки розвиток культури не-
півського періоду, а особливо, успіхи у сфері освіти, літератури,
журналістики, розвитку театрального мистецтва визнаються
як позитивні. Особливої уваги заслуговують успіхи у ліквідації не-
письменності у 20-і рр. ХХ ст., зростання загальної і професійної
культури, прогрес науки тощо.