Депортації населення України за національними ознаками в роки Першої світової війни

В.І. Адамовський

Анотація


У статті досліджується процес депортації німецького насе-
лення, громадяни інших національностей в першу чергу євреїв, що
проживали на території України, яких звинувачували в шпигун-
стві, поширенні пораженських настроїв серед населення в роки
Першої світової війни. Розглядається зростання антинімецьких
настроїв у Російській імперії в цілому і в Україні зокрема.
Аналізується ряд законодавчих і нормативних актів, що об-
межували права поселенців, перешкоджали нормальному функціо-
нуванню їх господарств, промислових підприємств, торгівельних
закладів, у зв’язку з переорієнтацією зовнішньополітичного курсу
Росії на Англію та Францію.
Зазначається, що з початком Першої світової війни німецькі
поселенці, громадяни інших національностей, піддані Німеччини
та Австро-Угорщини розглядалися, як потенційні супротивники
Російської імперії. Депортації німецького населення в роки Першої
світової війни, викликані цим еміграційні настрої, завдали серйоз-
ної шкоди економіці, науці, освіті, культурі як Російської імперії в
цілому, так і України зокрема. Були порушені деякі технологічні
процеси у сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві
лаку та фарби, необхідних компонентів для хімічної промисловос-
ті, зруйновано торгівельні інфраструктури.
Встановлено, що практика депортацій у роки Першої світової
війни була характерною для всіх протидіючих сторін. Царський
уряд Росії попри всі застереження інтернував і депортував німець-
ких громадян, які перебували в прикордонній зоні. У свою чергу
Німеччина виселяла громадян російської, української та білорусь-
кої національностей, які нібито могли впливати на наявні військо-
ві події. Депортації торкнулися не лише німців, а й представників
інших народів, які мали німецьке підданство, зокрема чехів, поля-
ків, євреїв, які лише формально зберігали німецьке або австрійське
підданство. Було визначено пункти концентрації для висланих:
русин, чехів і сербів австро-угорського підданства, німців, угорців
та австрійських німців.
Доведено, що в період Першої світової війни здійснювались депор-
тації й інших малих народів, що проживали на території України,
в тому числі громадян єврейської національності. Опубліковані до-
кументи свідчать, що антиєврейські настрої штучно підігрівали-
ся урядом Російської імперії. Поширювалася інформація про те, що
євреї, крім злочинної агітації у військах та великих промислових і
заводських центрах імперії, підбурювань до страйків, обрали ще
два важливих фактори – штучне подорожчання предметів першої
необхідності і зникнення з обігу дзвінкової монети.

У ході бойових дій і в період окупації Галичини російськими війсь-
ками, імперським урядом здійснювались депортації українського
населення, яке здебільшого вивозилось до північних районів Росії.
Незважаючи на те, що депортації і репресії в 1917 році пішли
на спад, становище німців в Україні, які підтримували окупаційні
війська, залишалося ще досить складним, оскільки їх позиція ви-
кликала граничне невдоволення корінного населення.

 


Ключові слова


депортація; німецьке населення; піддані; окупаційні війська; Перша світова війна; шпигунство; прикордонна зона; Російська імперія

Повний текст:

PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN 2309-8074