Суспільно-політична діяльність Київського педагогічного товариства взаємної допомоги в роки першої російської революції
Ключові слова:
Київське педагогічне товариство взаємної допомоги, Всеросійський союз вчителів та діячів народної освіти, професійно-політична організація, Перша російська революція, педагогічна інтелігенція, Всеросійський з’їзд педагогів, педагогічні зібранняАнотація
Події Першої російської революції спричинили політичну радика-
лізацію вчителів усієї імперії. Педагоги почали створювати свої не-
легальні професійно-політичні організації, котрі мали на меті зміну
їхнього професійного становища шляхом модернізації державного
ладу. До таких організацій відносимо Всеросійський союз вчителів
та діячів народної освіти. Під вплив ідей останнього підпадали і де-
які легальні товариства, зокрема Київське педагогічне товариство
взаємної допомоги. Під дією царського Указу 18 лю то го 1905 р., що
започаткував присудну кампанію на плановому щорічному засідан-
ні 27 березня – 3 квітня 1905 р. була прийнята постанова з вимо-
гами проведення ліберальних реформ в державі та освіті, а також
обрано делегатів на Всеросійський з’їзд педагогів. Наслідком таких
рішень стало їх неприйняття частиною членів товариства та їх
подальший вихід з організації, але на місце 72 членів, що вибули,
вступила 101 особа. Цей процес набув в Києві широкого розголосу,
оскільки рішення педагогів про вихід з організації публікувалися в га-
зеті «Киевлянин». На сторінках цього ж періодичного видання та в
окремій брошурі було засуджено професійно-політичний рух педа-
гогів. Наступне надзвичайне засідання 20-27 травня 1905 р. про-
демонструвало деяке пом’якшен ня настроїв педагогів, оскільки зі-
брання визнало лише професійну частину програми Всеросійського
союзу вчителів, відкинувши його політичну складову та ухвалило
не відправляти розроблену концепцію реформування школи до Ради
Міністрів, а вирішило зачекати до скликання Державної Думи.
Наступна радикалізація настроїв київських педагогів пов’язана
з днями т.зв. «жовтневих свобод» та проголошенням Маніфесту
17 жовтня 1905 р., що проголосив свободу слова, зборів та органі-
зацій. На позачергових засіданнях Київського педагогічного товари-
ства в жовтні та листопаді 1905 р. була підтримана страйкова
боротьба учнів, висловлена вимога визволення політичних в’язнів,
засуджено вчителів-чорносотенців, висловлені вимоги демократич-
них перетворень в країні. Наприкінці 1905 – на початку 1906 рр.
розпочався період реакції і вже в січні 1906 р. київський генерал-
губернатор прийняв рішення щодо закриття товариства у зв’язку
з його небезпечною антиурядовою діяльністю.
