Донаціональні ідеї на українських землях: протистояння нових ідейних парадигм у ХVІІ–ХVІІІ ст.

Автор(и)

  • А.А. Заводовський

Ключові слова:

донаціональні ідеї, сарматська ідея, руська ідея, Річ Посполита, українські землі, Південно-Західна Русь

Анотація

Автор дослідження стверджує, що земну історію людства ске-
ровують ідеї, вони ж визначають характер суспільного життя,
впливають на взаємини різних груп людей, зумовлюють лад, що па-
нує у державах. Історію націй та національних держав скеровують
національні ідеї. Однак, національні ідеї зародилися і почали вплива-
ти на суспільну думку лише на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. Інтерпретацію
національної ідеї, як загальноєвропейського суспільно-політичного
феномену, уперше знаходимо у працях Гердера, Канта та Гегеля.
Гегель розумів ідеї як системи знання, що породжують себе в про-
цесі розвитку. Ідеї спрямовуються у «проломи» в людських віруван-
нях. Адже призначення ідей і полягає в тому, щоб замінити неста-
більний, двозначний світ на світ, у якому немає місця двозначнос-
ті. Отже людська уява через продукування нових ідей спроможна
створити новий світ. Такий «новий світ» завдяки націоналізму по-
чав формуватися у Європі наприкінці ХVІІІ – у ХІХ ст.
Безперечно, до української національної ідеї на українських
землях існували інші донаціональні ідеї, наприклад, руська, сар-
матська, хозарська, грецька, козацька та ін. У статті досліджу-
ється такі суспільно-політичні феномени на українських землях у
XVIІ-XVIІI ст., як сарматська та руська ідеї.
Історія становлення сарматської ідеї починається поза укра-
їнськими землями в епоху Відродження, коли польська шляхта,
слідуючи європейській моді на античність, почала виводити своє
коріння від войовничих племен – сарматів, оспіваних Геродотом,
Марцелліном, Птоломеєм, Страбоном, Тацитом. Ідея «Великої
Сaрмaтії» мала запанувати від Балтійського до Чорного моря і, ви-
творивши новий тип суспільно-політичної свідомості, об’єд нати
литовську, польську та руську еліти.
Сарматська ідея не була національною ідеєю тому, що, по-
перше, у ній переважав мотив не «всенародної» спільності, а ста-
нової винятковості, по-друге – шляхта виводила своє коріння від
сарматів, а «хлопам» приписувала інше – руське, що суперечить
самій логіці націоналізму.
На думку автора, донаціональною слід вважати і руську ідею,
на становлення і розвиток якої винятковий вплив мало право слав’я.
Руську ідею варто розглядати як ідею однієї теми і одного сюжету.
Цей сюжет – світова історія, і ця тема – сенс людського життя.
Становлення руської ідеї на українських землях припадає на час піс-
ля Берестейської унії 1596 р. Цей період кремі дослідники називають
«першим руським відродженням». У результаті спротиву окатоличен-
ню та полонізації Галичини, Поділля, Волині та Правобережжя, єпис-
копи Перемишльський Михайло Копистенський, Львівський Гедеон
Балабан, архієпископи Єремія Тісаровскій, Іов Борецький та ін., поси-
лаючись на постулат про містичний сенс влади православного царя-
«катехона», наявність якої утримує світ від загибелі і приходу анти-
христа, розвивають і обґрунтовують ідею «Третього Риму».

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-05-12

Номер

Розділ

ДАВНЯ І НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ